В якості інструменту матеріального стимулювання може також використовуватися система участі працівників у прибутку підприємства. Вона передбачає поділ між працівниками і підприємцями додаткового прибутку, яка була отримана в результаті підвищення продуктивності праці, поліпшення якості продукції. При цьому завжди розглядається продуктивність всього підприємства.
Існує декілька систем участі в розподілі прибутку. Багато хто з них пов'язані не з кінцевими результатами діяльності підприємства, а з окремими показниками, що відображають фактори підвищення конкурентоспроможності.
В якості прикладу однієї з таких систем участі в прибутку можна навести систему Ракера, розроблену в 50-х рр.. Ця система базується на преміювання працівників за підвищення обсягу чистої продукції в розрахунку на одиницю заробітної плати і застосовується на підприємствах капіталомістких галузей. Застосування даної системи передбачає три етапи:
1) визначається обсяг умовно чистої продукції: з обсягу продажів віднімаються відсотки за кредит, зміна товарних запасів, вартість сировини і матеріалів, а також інші виплати зовнішнім організаціям;
2) визначається стандарт Ракера, тобто частка фонду заробітної плати в обсязі умовно чистої продукції (середня величина за ряд років);
3) визначається обсяг преміального фонду: фактичний обсяг умовно чистої продукції помножується на стандарт Ракера і віднімається фактично виплачена працівникам заробітна плата.
Метою використання подібних систем є збільшення зацікавленості працівників у підвищенні ефективності своєї праці.