Ефективне використання оборотних коштів багато в чому залежить від правильного визначення потреби в оборотних коштах. Заниження величини оборотних засобів тягне за собою нестійкість фінансового становища, перебої у виробничому процесі і зниження обсягів виробництва та прибутку. Завищення розміру оборотних коштів знижує можливості підприємства виконувати капітальні витрати для розширення виробництва (рис. 11).
Потреба в оборотних коштах залежить від безлічі факторів: обсягів виробництва і реалізації; характеру діяльності підприємства; тривалості виробничого циклу; видів і структури споживаного сировини ; темпів зростання обсягів виробництва і т.п.
Точний розрахунок потреби підприємства в оборотних коштах слід вести з розрахунку часу перебування оборотних коштів у сфері виробництва та сфері обігу.
Час перебування оборотних коштів у сфері виробництва охоплює період, протягом якого оборотні кошти перебувають у стані запасів і у вигляді незавершеного виробництва.
Час перебування оборотних коштів у сфері обігу охоплює період перебування їх у формі залишків нереалізованої продукції, у вигляді відвантаженої, але ще не оплаченої продукції, дебіторської заборгованості, у вигляді грошових коштів, що знаходяться в касі підприємства, на рахунках у банках.
Чим вище швидкість обороту (сумарний час перебування в сфері виробництва та обігу), тим менше потреба в оборотних коштах.
Підприємство зацікавлене в скороченні розмірів свого оборотного капіталу. Але це скорочення повинне мати розумні межі, тому що оборотні кошти повинні забезпечувати нормальний режим його роботи.
При визначенні оптимальної потреби в оборотних коштах розраховується сума грошових коштів, яка буде авансований для створення виробничих запасів, заділів незавершеного виробництва та накопичення готової продукції на складі. Для цього використовується три методи: аналітичний, коефіцієнтний і метод прямого рахунку.
Сутність аналітичного, або дослідно-статистичного методу полягає в тому, що при аналізі наявних товарно-матеріальних цінностей коректуються їх фактичні запаси і виключаються зайві і непотрібні цінності.
При коефіцієнтний метод у норматив попереднього періоду вносяться поправки на плановане зміна обсягів виробництва і на прискорення оборотності.
Аналітичний і коефіцієнтний методи можуть застосовуватися на тих підприємствах, які функціонують більше року, сформували виробничу програму і організували виробничий процес, мають статистичні дані за минулі роки і не мають у своєму розпорядженні достатню кількість кваліфікованих фахівців для більш детальної роботи в області планування оборотних коштів.
Метод прямого рахунку передбачає розрахунок запасів по кожному елементу оборотних коштів. Цей метод використовується при організації нового підприємства і періодичному уточненні потреби в оборотних коштах діючого підприємства.
Загальні нормативи власних оборотних коштів визначаються в розмірі їх мінімальної потреби для утворення запасів сировини, матеріалів, палива, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, готових виробів .
Загальний норматив оборотних засобів складається з суми приватних нормативів:
де Н п з - норматив виробничих запасів; Н нп - норматив незавершеного виробництва; Н гп - норматив готової продукції; Н бр - норматив майбутніх періодів.
Норматив виробничих запасів залежить від середньодобового споживання сировини, матеріалів палива та норми запасу в днях:
де Р з - середньодобове споживання даного виду сировини чи матеріалів
(у гривнях); Т д. - норма запасу в днях.
Середня норма запасу в днях обчислюється в цілому як середньозважена від норм запасу оборотних коштів за окремими видами.
Норма запасу в днях по окремому виду, складається з наступних складових:
де Т тр - транспортний запас; Т тек - поточний складський запас; Т стор - страховий (гарантійний запас); Т сезон - сезонний запас.
Транспортний запас встановлюється за тривалістю часу пробігу вантажу від постачальника до споживача з урахуванням часу документообігу.
За наявності кількох постачальників, то транспортний запас визначається як середньозважена величина з урахуванням тривалості пробігу та розміру поставки:
Обсяг поставки, т Час пробігу вантажу , д..
1-й постачальник 20 15
2-й постачальник 30 14
3-й постачальник 10 12
Т тр = (20 ? 15 + 30 ? 14 + 10 ? 12) \ (20 + 30 + 10) = 14 дн.
Поточним складським запасом матеріальних цінностей називають запас, який забезпечує потреби виробництва на період між двома черговими надходженнями їх постачальників (рис. 12).
До складу оборотних засобів включається середній поточний запас, який приймається в розмірі 50% від тривалості інтервалу між двома суміжними постачаннями:
де І - тривалість в днях інтервалу між поставками.
Середній інтервал між поставками можна розрахувати за формулою
де П - число поставок за період.
Гарантійним (страховим) запасом матеріальних цінностей називається запас, призначений для забезпечення потреб виробництва на випадок затримки надходження матеріальних цінностей.
Величину страхового запасу встановлюють як правило, в межах 50% від величини поточного запасу. Ця межа підвищується у випадку, якщо підприємство розташоване далеко від постачальників, споживані матеріали є унікальними, що випускається, вимагає багато компонентів або комплектуючих від різних постачальників.
Сезонний запас розраховується на підприємствах із сезонним характером поставок сировини.
Розмір оборотних коштів для незавершеного виробництва визначається з урахуванням тривалості виробничого циклу і величини коефіцієнта наростання витрат:
де В - обсяг середньоденного випуску продукції по виробничій собівартості; Т ц - тривалість виробничого циклу; К НЕ - коефіцієнт наростання витрат у незавершеному виробництві.
Виробничим циклом називається ряд виробничих процесів, що виконуються при виготовленні продукції.
Тривалість виробничого циклу складається з часу, що витрачається безпосередньо на операції з обробки сировини, матеріалів, заготовок, і часу, що потрібно на перерви між операціями від початку першої операції до здачі готової продукції на склад.
Коефіцієнт наростання витрат характеризує ступінь готовності продукції і визначається відношенням собівартості незавершеного виробництва до собівартості готової продукції.
Наростання витрат може бути рівномірним і нерівномірним (уповільненим і прискореним).
Прі рівномірному наростанні витрат коефіцієнт наростання витрат знаходять за формулою
де С н - вартість сировини і матеріалів, що надходять у процес виробництва; С до - вартість готової продукції.
При нерівномірному наростанні витрат коефіцієнти наростання витрат спочатку визначаються в декількох точках виробничого процесу:
де К i - коефіцієнт наростання витрат у i-тій точці ; С i - вартість незавершеного виробництва в i-тій точці; С до - собівартість готового продукту.
Загальний для процесу коефіцієнт наростання витрат розраховується як середня величина:
де К НЗ - спільний для процесу коефіцієнт наростання витрат; i - кількість точок розрахунку приватних коефіцієнтів.
Величина оборотних коштів, вкладених в запаси готової продукції на складі, залежить від середньодобового випуску продукції та тривалості зберігання продукції на складі :
де В - середньодобовий випуск продукції по виробничій собівартості; Т хр - середня тривалість зберігання готової продукції на складі.
Тривалість зберігання продукції на складі, в свою чергу, розраховується як сума часу на формування партії продукції для відвантаження та оформлення документів на цю партію:
де Т ФП - час, необхідний для формування партії для відвантаження готової продукції споживачеві, дн.; Т од - час, необхідний для оформлення документів для відправки вантажу споживачеві, дн.
Розрахована тим або іншим способом величина необхідної для нормальної роботи суми обігових коштів підвищує ефективність використання цього ресурсу.