Прибуток - це грошове вираження основної частини грошових накопичень, створюваних підприємством будь-якої форми власності. Як економічна категорія вона характеризує фінансовий результат діяльності підприємства.
Сутність прибутку найбільш повно розкривається в її функціях, згідно з якими прибуток є:
- узагальнюючим показником результатів господарської діяльності, тобто вимірюванням ефективного використання праці та капіталу;
- одним з найважливіших джерел формування доходної частини державного бюджету та місцевих бюджетів;
- джерелом матеріального заохочення працівників та розвитку об'єктів соцкультпобуту, що знаходяться на балансі підприємства;
- джерелом винагороди власників капіталу інвестованого в діяльність підприємства;
- основним джерелом нагромадження фінансових ресурсів для самофінансування і саморозвитку;
- основою прийняття інвестиційних рішень та інвестиційної діяльності;
- показником привабливості та надійності для внутрішніх і зовнішніх інвесторів;
- є розрахунковою базою при визначенні чистого доходу суспільства.
З перерахованих функцій видно, що в прибутку підприємства є макро і мікро інтерес.
Макроінтерес пов'язаний з тим, що частину прибутку отримує держава, тому він зацікавлений у тому, щоб підприємства мали прибуток.
Мікроінтерес протилежний і полягає в максимальному забезпеченні за рахунок прибутку потреб розширеного відтворення підприємства.
Особливістю прибутку в умовах ринку є негайне її витрачання на інвестиції та інновації, які забезпечують підприємству економічне зростання і підвищення його конкурентоспроможності.
Найважливіша роль прибутку, що посилюється з розвитком підприємництва, визначає необхідність правильного її обчислення . Від того, наскільки достовірно буде визначена плановий прибуток, буде залежати успішна фінансово-господарська діяльність підприємства.
Методи визначення планової величини прибутку
В практиці планування застосовують два методи визначення планового прибутку: метод прямого рахунку і аналітичний (контрольний) .
Метод прямого рахунку застосовується при невеликому асортименті продукції, що випускається. Сутність його полягає в тому, що прибуток обчислюється як різниця між виручкою від реалізації продукції у відповідних цінах і повній її собівартості за вирахуванням ПДВ і акцизів.
Розрахунок ведеться за формулою
П = ( В * Ц ) - ( В * С ),
де П - плановий прибуток;
В - випуск товарної продукції в планованому періоді в натуральному вираженні;
Ц - ціна за одиницю продукції (за вирахуванням ПДВ і акцизів) ;
С - повна собівартість одиниці продукції.
Розрахунок прибутку методом прямого рахунку простий і доступний. Проте він не дозволяє виявити впливу окремих факторів на плановий прибуток і при великій номенклатурі продукції, що випускається дуже трудомісткий.
Сутність аналітичного (контрольного) методу планування прибутку полягає у виявленні впливу на її розмір ряду факторів. Розрахунок факторів проводиться таким чином:
1. Визначення базової рентабельності як приватного відділення очікуваного прибутку за той же період.
2. Обчислення обсягу товарної продукції в планованому періоді за собівартістю звітного року і визначення прибутку на товарну продукцію, виходячи з рентабельності.
3. Облік впливу на плановий прибуток різних факторів зниження собівартості порівнянної продукції, підвищення її якості та сортності, зміна асортименту, цін і т.д.
Розрахунок по факторах проводиться таким чином.
1. Визначається відсоток прибутку по товарній продукції в базисному році. Так, якщо в базисному році собівартість товарної продукції склала 15000 грн., А прибуток П - 1500 грн., То
П ТОВ =
2. Визначається збільшення суми прибутку П1 внаслідок збільшення обсягу виробництва товарної продукції в планованому році в порівнянні з базисним роком при базовому відсотку прибутку. Припустимо, що обсяг товарної продукції в плановому році за цінами базисного року становить 15700 грн., Тобто збільшиться на 700 (15700-15000), тоді
П 1 = грн.
3. Розраховується збільшення прибутку П 2 у зв'язку з передбаченим у планованому році зниженням собівартості на 1 грн. товарної продукції. Припустимо, що це зниження становить 2, .5 к. на 1 грн. товарної продукції, тоді
П 2 = грн.
4. Визначається вплив на прибуток зміни структури реалізованої продукції, для чого зіставляють середній прибуток (% до собівартості) за два суміжні періоди - базисний і плановий. Різниця між ними,. помножена на обсяг продукції, характеризує додатковий прибуток або її зменшення під впливом зміни структури продукції. Припустимо, що в результаті структурних зрушень у плановому періоді відсоток средгней прибутку підвищився з 10 до 11,5%, тобто на 1,5%.
Отже, додаткова сума прибутку внаслідок структурних зрушень склала:
П 3 = грн.
Загальна величина планового прибутку, розрахована з урахуванням впливу на неї техніко-економічних чинників, складе:
П пл = П + П 1 + П 2 + П 3 = 1500 + 392 = 70, .5 +235, .5 = 2198 грн.
Розподіл планового прибутку
Прибуток, як фінансовий показник утворюється за рахунок основних джерел: від реалізації товарів, робіт, послуг; від реалізації майна, матеріальних активів, цінних паперів, валюти тощо; від позареалізаційних операцій (штрафи).
Відповідно до нових законодавством "Про оподаткування прибутку" порядок її утворення змінено через зміни порядку утворення і розподілу валового доходу. Для розрахунку прибутку по-новому законодавству визначається скоригований валовий дохід. Для розрахунків балансової прибутку він зменшується на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань. Отримана різниця і є балансовий прибуток.
БЛ = ВД скоррек -І-Амор
Проте не вся балансовий прибуток залишається підприємству.
 |
Рисунок - Схема розподілу доходу і прибутку підприємств
Чистий прибуток відповідно до нового законодавства розподіляється за такими основними напрямками при фондовому методі розподілу прибутку.
Розподілу прибутку підприємства між його підрозділами може підлягати та частина прибутку від реалізації, яка залишається після всіх розрахунків підприємства з державним бюджетом , державним та комерційними банками, іншими кредиторами, виплати дивідендів і освіти фондів на рівні підприємства.
Малюнок - Розподіл чистого прибутку підприємства
Залишковий принцип розподілу прибутку заводської дозволяє акумулювати частину коштів на рівні підприємства з метою централізірованія деяких найважливіших питань перспективного розвитку підприємства (реконструкція та технічне переозброєння підприємства, освоєння нових видів продукції, розширення виробничих потужностей та ін)
Прибуток підрозділів стає джерелом орендної плати, відшкодування збитку, понесеного даними підрозділом іншим підрозділам або підприємства в ході виробничо-господарської діяльності.
Після виконання всіх фінансових зобов'язань на внутрішньозаводський рівні в розпорядженні проізводстенного підрозділи залишається чистий прибуток.
 |
Рисунок Схема формування та розподілу прибутку виробничого підрозділу підприємства
Такий підхід до формування прибутку виробничих підрозділів підприємства дозволяє :
- на рівні планування розподілити між виробничими підрозділами частину заводської прибутку від реалізації пропорційно доданим витратам, що встановлює пряму залежність валового та чистого прибутку підрозділів від результатів їх роботи з виконання планових і договірних зобов'язань;
- формувати планово- розрахункові ціни на продукцію, що дозволяє організувати елементи товарно-грошових відносин на внутрішньозаводський рівні;
- виключити внутрішньозаводський оборот, а отже, повторний рахунок при визначенні прибутку підрозділів і планово-розрахункових цін на їхню продукцію, що дозволяє забезпечити збалансованість економічних показників на рівні підприємства.