Всі показники використання основних виробничих фондів можуть бути об'єднані в три групи:
- показники екстенсивного використання основних виробничих фондів, що відображають рівень використання їх за часом;
- показники інтенсивного використання основних фондів, що відображають рівень використання за потужністю (продуктивності) ;
- показники інтегрального використання основних виробничих фондів, що враховують сукупний вплив усіх чинників - як екстенсивних, так і інтенсивних.
До першої групи показників відносяться: коефіцієнт екстенсивного використання устаткування, коефіцієнт змінності роботи устаткування, коефіцієнт завантаження обладнання, коефіцієнт змінного режиму часу роботи устаткування.
Коефіцієнт екстенсивного використання устаткування (Кекст) визначається відношенням фактичної кількості годин роботи обладнання до кількості годин його роботи за планом.
Екстенсивне використання устаткування характеризується також коефіцієнтом змінності його роботи, який визначається як відношення загальної кількості відпрацьованих обладнанням даного виду протягом дня верстата змін до кількості верстатів, що працювали в найбільшу зміну. Обчислений таким чином коефіцієнт змінності показує, у скільки змін у середньому щорічно працює кожна одиниця обладнання.
Друга група показників - інтенсивного використання основних фондів, відображають рівень їх використання по потужності (продуктивності). Найважливішим із них є коефіцієнт інтенсивного використання обладнання.
Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання визначається відношенням фактичної продуктивності основного технологічного устаткування до його нормативної продуктивності, тобто прогресивної технічно обгрунтованої продуктивності.
Інтенсивна навантаження основних фондів призводить до зниження собівартості продукції (за рахунок скорочення всіх постійних витрат) та зростання продуктивності праці. Проте показник інтенсивного навантаження основних фондів більшою мірою, ніж показник екстенсивного навантаження, пов'язаний з характером виробництва та технологічного процесу.
До третьої групи показників використання основних фондів відносяться коефіцієнт інтегрального використання устаткування, коефіцієнт використання виробничої потужності, показники фондовіддачі і фондомісткості продукції.
Коефіцієнтом інтегрального використання устаткування визначається як добуток коефіцієнта інтенсивного і екстенсивного використання устаткування і комплексно характеризує експлуатацію його за часом і продуктивності (потужності). Значення цього показника завжди нижче значень двох попередніх, тому що він враховує одночасно недоліки й екстенсивного й інтенсивного використання обладнання.
Фондовіддача - найважливіший показник використання основних фондів. Підвищення фондовіддачі - найважливіше завдання підприємства.
Фондовіддача - це показник, який показує кількість виручених коштів з одного рубля, вкладених коштів в основні фонди. Слід зазначити, що в умовах науково-технічного прогресу значне збільшення фондовіддачі ускладнено швидкою зміною устаткування, що потребує в освоєнні, а також збільшенням капітальних вкладень, що спрямовуються на поліпшення умов праці, охорону природи і т.п.
Фондомісткість - величина, зворотна фондовіддачі. Вона показує скільки потрібно вкласти коштів в основні фонди, щоб отримати один карбованець виручки. Якщо фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, то фондомісткість - до зниження.
Зростання фондовіддачі дозволяє знижувати обсяг накопичення і відпо-венно збільшувати частку фонду споживання. Отже, не змінюючи загального обсягу накопляемой частини національного доходу, можна підвищити частку коштів на розвиток невиробничої сфери (наприклад, на житлове будівництво, медичне обслуговування та ін.) Підвищення фондовіддачі сприяє:
- поліпшенню проектування, скорочення часу розробки технічної документації, прискоренню будівництва і зменшення термінів освоєння знову введених основних фондів, тобто максимальному скороченню циклу "наука-виробництво - продукція ";
- поліпшенню структури основних фондів, підвищення питомої ваги їх активної частини до оптимальної величини з встановленням раціонального співвідношення різних видів устаткування;
- екстенсивного використання основних фондів, збільшення коефіцієнтів змінності, ліквідації простоїв обладнання;
- інтенсифікації виробничих процесів шляхом впровадження передової технології, підвищення швидкості роботи машин і устаткування, впровадження синхронного виконання однієї машиною двох операцій або декількох, розвитку наукової організації праці;
- поліпшенню умов та режиму праці з урахуванням виробничої есте-тики, створення необхідних соціальних умов (житлових, побутових, чіткої роботи транспорту тощо);
- скорочення ремонту активної частини основних фондів шляхом спеціалізації та концентрації ремонтного господарства;
- поліпшенню матеріально-технічного постачання основних фондів.