Планування діяльності є на кожному підприємстві найбільш важливою функцією виробничого менеджменту. У планах відображаються всі прийняті управлінські рішення, містяться обгрунтовані розрахунки обсягів виробництва та продажу продукції, наводиться економічна оцінка витрат і ресурсів і кінцевих результатів виробництва.
рівень планування залежить від багатьох чинників і насамперед від дотримання певних принципів, відповідно до яких розробляються плани. До специфічних принципів планування, які відображають вимоги до нього як до процесу прийняття планових рішень відносяться: обгрунтованість цілей; системність; безперервність плану; збалансованість; оптимальність використання ресурсів; адекватність системи планування.
Найважливішим принципом планування є необхідна обгрунтованість цілей. кінцевих результатів діяльності планованої системи (підприємства і його підрозділів).
У загальному вигляді виділяють п'ять основних цілей підприємства:
- господарсько-економічну, обумовлену вимогами забезпечення високої хазяйновитості виробничої системи, випуску суспільно необхідної конкретної продукції;
- виробничо-технічну, яка відображає основне функціональне призначення підприємства - випуск певної продукції підлягає якості;
- науково-технічну, тобто постійне прискорення НТП, яке матеріалізується в постійному поліпшенні продукції і оновленні технічної бази виробництва;
- соціальну - повне забезпечення потреб працівників підприємства в матеріальній та духовній сферах;
- екологічну - виготовлення екологічно чистої продукції.
Пріоритетність тієї чи іншої мети може змінюватися залежно від економічної політики держави, історичного періоду, екологічного стану в регіоні.
Ефективність та реальність планів значною мірою залежить від ступеня реалізації принципу системності. цей принцип вимагає, щоб планування охоплювало всі сфери діяльності підприємства, вага тенденції, зміни в його системі.
Системний аналіз допомагає відповісти на такі важливі питання, як визначення альтернативних шляхів і способів досягнення певних цілей, які відрізняються одна від одної змістом, часом реалізації та ін
Однією з важливих проблем планування є забезпечення його безперервності. Принцип безперервності означає сучасну розробку планів і доведення їх до виконавців у термін, що дозволяє підготуватися до нормальної роботи в плановому періоді, а також підтримка безперервної планової перспективи.
Принцип оптимальності використання ресурсів передбачає орієнтацію підприємств на інтенсифікацію виробництва на основі досягнень НТП і реалізації внутрішніх резервів поліпшення використання предметів, засобів праці і колективу працівників підприємства.
Науковий рівень планування в значній мірі визначається дотриманням принципів комплексності та збалансованості планів. Комплексність планування передбачає охоплення їм всіх взаємопов'язаних процесів і системний підхід до постановки та вирішення планових завдань на будь-якому рівні управління. Відповідно до принципу комплексності план підприємства повинен відображати такі взаємопов'язані сфери діяльності, як виробничо-економічна, науково-технічна, соціальна та природоохоронна.
З комплексністю планів тісно пов'язана їх збалансованість, тобто кількісну відповідність між усіма взаємопов'язаними плановими показниками. Збалансованість виступає як найважливішої умови обгрунтованості планів, їх реальності. Головним виразом збалансованості є відповідність між потребами в ресурсах та їх наявністю.
Ускладнення виробництва, підвищення його динамічності розширюють діапазон дії випадкових чинників, які викликають збої в роботі в умовах складної кооперації виробництва, викликають великі втрати. Важливим засобом підтримки динамічної збалансованості та гнучкості виробництва є створення і відповідне планування системи виробничих резервів на всіх рівнях управління.
Принцип адекватності системи планування полягає в наступному: оскільки ринкове середовище обумовлює постійну зміну продукції підприємства, його виробничої та організаційної структури, технології та факторів виробництва, оскільки методи планування, показники та розділи планів, організація самого процесу їх розробки повинні постійно переглядатися, а при необхідності розроблятися принципово нові методи та процедури планування.
Такі найважливіші вимоги або принципи ринкового планування в сучасному виробництві. На їх основі формуються в процесі практичної діяльності та всі діючі методи планування.
Результати класифікації методів планування за певними ознаками наведені в таблиці 4.2.1
Таблиця 4.2.1 Класифікація методів планування
| Класифікаційний ознака | Метод |
| 1. Логіка побудови плану | - ресурсний (можливостей);
- цільовий (потреб). |
| 2. Принципи визначення планових показників | - екстраполяція (від досягнутого);
- пофакторний |
| 3. Спосіб розрахунку планових показників | - нормативний;
- дослідно-статистичний. |
| 4. Ув'язка ресурсів і потреб | - балансовий;
- матричний. |
| 5. Варіантність розроблюваних планів | - одноваріантний (інтуїтивний);
- поліваріантних (розрахунок ряду варіантів); - економіко-математичної оптимізації. |
| 6. Спосіб виконання розрахункових операцій | - ручний;
- механізований; - автоматизований. |
| 7. Форма подання планованих робіт та показників | - табличний;
- лінійно-графічний; - логіко-структурний (мережевий) |
Серед методів планування важливе місце займають методи розрахунку планових показників. існують три таких методу: екстраполяції, пофакторний і нормативний.
Метод екстраполяції, званий на практиці ще плануванням від досягнутого рівня, полягає в тому, що величина планових показників визначається на основі сформованої їх динаміки в попередні періоди. Цей метод відрізняється простотою розрахунку (фактично досягнута величина визначається показника в базисному періоді коригується на склався середній відсоток її зміни), проте він неточний, оскільки не враховує реально умов, що створюються в плановому періоді.
Більш обгрунтованим є пофакторний метод розрахунку планових показників . У цьому випадку фактичні величини показників за базисний період коректується шляхом розрахунку їх зміни в плановому періоді під впливом технічних і організаційних чинників.
Найбільш точним є нормативний метод планування. Відповідно з цим методом планові показники розраховуються на основі прогресивних норм використання ресурсів з урахуванням їх зміни в результаті впровадження технічних та організаційних заходів у плановому періоді.
Нормативний метод дозволяє врахувати в плані резерви підвищення ефективності виробництва, пов'язати належним чином всі показники. Застосування нормативного методу вимагає відповідної нормативної бази на всіх рівнях управління.
Планова ув'язка ресурсів і потреб досягається за допомогою балансового методу. Його сутність полягає в розробці спеціальних таблиць, званих балансами, в яких відображається наявність ресурсів і потреба в них. баланси на підприємстві розробляються з різних видів ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових). Розвитком балансового методу планування є матричне моделювання взаємозв'язку між виробничими ланками і показниками.
При розробці плану важливе значення мають опрацювання його декількох варіантів і вибір найкращого з них, які найбільшою мірою відповідає поставленим завданням при складаються економічних умовах в плановому періоді. Вищим рівнем розвитку різноманітних розрахунків є економіко-математична оптимізація плану.
різноманітні й оптимізаційні розрахунки плану, а також своєчасна його розробка на основі звичайних методів вимагають застосування своєчасної обчислювальної техніки.
Застосування обчислювальної техніки в плануванні не тільки знижує терміни складання планів, але і дозволяє підняти загальний рівень планування.