Якість і обгрунтованість норм і нормативів в значній мірі залежать від методів розробки. Існують наступні методи нормування:
- розрахунково-аналітичний;
- досвідчений;
- дослідно-статистичний;
- комбінований.
Нормативи, встановлені розрахунково-аналітичним методом, найбільш прогресивні і обгрунтовані, тому що в основі розробки їх лежить розрахунково-технічний метод. В основі розрахунково-аналітичного методу лежить глибокий аналіз передового виробничого досвіду і результатів економічного використання ресурсів, досягнутих на передових підприємствах або ділянок виробництва. Розрахунково-аналітичний метод нормування нерідко дозволяє знайти шляхи підвищення технологічності продукції, зміни технологічних режимів її виготовлення.
Вихідною базою для розробки норм при цьому методи є аналіз організації трудових процесів, використання обладнання, технологічних режимів і прийомів, лабораторні дослідження і експеримент. Аналізу піддається інструкції вироби з метою визначення шляхів зниження витрат матеріалів, виявлення можливості спрощення конфігурації і полегшення маси окремих деталей; аналізується так-же відходи і втрати, що виникають у процесі виробництва. Після виконання шляхів економії матеріалів на етапах проектування і виготовлення виробів розробляють організаційні та технічні заходи і з урахуванням їх ефективності встановлюють норми витрат матеріалів.
Досвідчений метод нормування полягає в тому, що норми створюються на основі спостережень, дослідів і досліджень, що виробляються в виробничих або лабораторних умовах. Він застосовується, коли розрахунковим шляхом встановити норму не можливо і доводиться виходити з досвіду роботи в попередньому періоді з виготовлення однотипної продукції. Встановлена досвідченим методом норма враховує досягнутий рівень техніки і організації виробництва, а минулому періоді і не враховує їх вдосконалення, впровадження передового досвіду, нової техніки і технології і, отже, не сприяє виявленню і використанню резервів зростання продуктивності праці, економії матеріальних та інших ресурсів.
Дослідно-статистичний метод нормування полягає у визначенні норм на основі звітно-статистичних даних про витрати руда або матеріалів на одиницю продукції в минулих періодах. Цей метод має ті ж недоліки, відсутність прогресивності у встановленій нормі, низька Мобілізуюча роль такої норми в пошуку і впровадженні нової техніки, технології, організації виробництва та праці. Неточність норм, встановлених дослідно-статистичним методом, підтверджується наявністю значних відхилень фактичних витрат від планових, розрахованим за такими нормам. Дослідно-статистичні норми і нормативи застосовуються лише тоді, коли не представляється можливість провести розрахунки, аналіз, запровадить передовий досвід, тобто використовувати більш точні і науково обгрунтовані методи нормування.
Комбінований метод - це одночасне використання перерахованих методів.
На підприємствах розробку, впровадження та систематичне оновлення норм і нормативів здійснюють різні цехи та функціональні служби: технічні, економічні, виробничі, - під керівництвом одного із заступників директора і підлеглого йому апарату. Створення нормативної бази доцільно доручати професійним нормативним групам. функціями яких є:
- систематизація всіх норм і нормативів, що надходять від відповідних підрозділів;
- створення фондів нормативної інформації;
- створення нормативних нормативної інформації;
- створення нормативних норм для цехів і служб;
- облік зміни норм та внесені їх нормативні корективи;
- контроль за своєчасністю вимірювань норм;
- складання звітів про вимірювання норм і про їх причини.
В процесі розвитку нормативного господарства виробляються інвентаризація діючих норм, заміна встановлених ном новими, технічними обгрунтованими, встановлюється взаємозв'язок нормативів з показниками плану.