Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції (послуг, робіт) відповідно до встановленої номенклатурою (асортиментом) та їх якістю в умовах найбільш повного використання обладнання і виробничих площ, застосування прогресивної технології та організації виробництва. Виробнича потужність вимірюється в тих одиницях, в яких вона планується і враховується. У більшості випадків це натуральні, умовно-натуральні і вартісні вимірники за видами продукції, що виготовляється.
Розрізняють три види виробничої потужності: проектну, фактично досягнуту, резервну. Виробничі потужності підприємства формуються під впливом багатьох факторів: номенклатури та якості продукції, кількості встановленого обладнання, розмірів і складу виробничих площ, можливого фонду часу роботи обладнання, трудомісткості продукції та ін
Показниками ефективності використання виробничої потужності є:
- коефіцієнт освоєння проектної потужності;
- коефіцієнт використання фактично досягнутої потужності.
Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства є зростання обсягів виробництва продукції.
Є два напрямки поліпшення використання виробничих потужностей.
Перше - збільшення екстенсивного навантаження: скорочення простоїв устаткування і машин, підвищення змінності їх роботи, зниження питомої ваги непрацюючих машин і устаткування та ін
Друге - підвищення інтенсивного навантаження: технічне вдосконалення обладнання, підвищення якості вихідної сировини і матеріалів; впровадження нових технологій, використання прогресивних форм організації виробництва праці.
При цьому необхідно враховувати дві важливі обставини. Перше - використання факторів екстенсивного характеру не вимагає капіталовкладень, хоча має обмеження у вигляді календарного фонду часу. Друге - використання факторів інтенсивного характеру вимагає значних капіталовкладень і практично не має обмежень щодо тимчасового фактору.
Виробнича потужність розраховується відповідно до галузевих особливостями. Разом з тим діють загальні методичні принципи їх розрахунку для більшості галузей промисловості. Вони такі:
1. Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної продукції. При цьому проводять можливі "звуження" номенклатури шляхом об'єднання окремих виробів у групи відповідно до конструкторсько-технологічному єдністю і виділенням для них базового представника. Ряд виробів цієї групи зводять до цього представнику за допомогою розрахункового коефіцієнта трудомісткості. Якщо підприємство випускає декілька видів продукції, то виробнича потужність встановлюється по кожному виду продукції. Наприклад, на машинобудівних підприємствах окремо розраховується потужність ливарних, ковальсько-пресових, механообробних і механоскладальних цехів, цехів металоконструкцій, а також інструментальних, ремонтних та інших цехів.
2. Виробнича потужність підприємства встановлюється, виходячи з потужності провідних цехів основного виробництва з урахуванням ліквідації вузьких місць і можливої внутрішньозаводський кооперації. Ведучими є ті виробничі підрозділи, які виконують головні технологічні процеси, які мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільної продукції. У машинобудуванні такими цехами є механообробні, ливарні й ковальсько-пресові цехи. У розрахунки виробничої потужності підприємства включається все діюче і недіюче устаткування (недіюче внаслідок несправності, ремонту або модернізації; через знаходження на складі, але підлягають введенню в експлуатацію в плановому періоді; через його знаходження в наднормативних резервах).
3 . Виробнича потужність підприємства розраховується з технічних і проектним нормам продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами випуску продукції із сировини з урахуванням прогресивності технології і досконалості організації виробництва.
4. Для розрахунку виробничої потужності підприємства приймається максимально можливий фонд часу (кількість годин). На підприємствах з спрямованим процесом виробництва таким фондом є календарний фонд 8760 годин = 365 * 24 за вирахуванням часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування. Для підприємств з дискретним виробництвом цей фонд часу визначають, виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів і встановленої тривалості робочих змін у годинах, з урахуванням часу на проведення ремонту обладнання.
5. У самому загальному вигляді виробнича потужність провідного цеху, дільниці або групи однакового устаткування з виготовлення однорідної продукції може бути визначена за однією з формул
,
де N i - потужність i -го виробничого підрозділу підприємства;
a i - продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру i -тої продукції в годину;
Т р - річний фонд часу робіт обладнання;
m - середньорічна кількість обладнання;
t i - трудомісткість виготовлення одиниці продукції, в годинах.
Визначення виробничої потужності підприємства завершують складання балансу, який відображає зміни її величини протягом розрахункового періоду і характеризує в кінцевому підсумку вихідну потужність
N ВЫХ = N ВХ + N Позн + N P + N НП + N В ,
де N вх - вхідна потужність;
N вх - збільшення потужності у зв'язку з виконанням плану організаційно-технічних заходів;
N р - нарощування потужності шляхом реконструкцій;
N нп - зміна (збільшення або зменшення) потужності у зв'язку зі зміною номенклатури продукції;
N в - зменшення виробничої потужності у зв'язку з її вибуттям.