Продуктивність праці характеризує ефективність праці в матеріальному виробництві. Це не тільки один з найважливіших показників ефективності виробництва, але й показник, що має велике економічне і соціальне значення на макрорівні. Громадяни тієї країни, де досягнута найвища продуктивність праці, повинні мати і найвищий рівень життя.
За даними статистики, США багатшими європейських країн. Wall Street Journal повідомляє, що продуктивність праці у всіх секторах економіки в країнах Європейського союзу в середньому "на 20% нижче, ніж у США", особливо це стосується промислового виробництва.
Продуктивність праці - це кількість продукції, виробленої за певний період у розрахунку на одного працівника або витрати робочого часу на одиницю продукції.
Варто розрізняти поняття продуктивності та інтенсивності праці. При підвищенні інтенсивності праці підвищується кількість фізичних і розумових зусиль в одиницю часу і за рахунок цього збільшується кількість виробленої в одиницю часу продукції. Підвищення інтенсивності праці вимагає підвищення його оплати. Продуктивність праці підвищується в результаті зміни технології, застосування більш досконалого обладнання, застосування нових прийомів праці і не завжди вимагає підвищення заробітної плати (рис. 13). Показники, що визначають рівень продуктивності праці, враховують як зміна власне продуктивності, так і інтенсивності праці.
Рис. 13 Продуктивність та інтенсивність праці
Показник, що визначає кількість продукції, виробленої в одиницю часу називається виробленням . Вироблення характеризує результативність праці.
Трудомісткість - це кількість праці, необхідне для вироблення одиниці продукції. Трудомісткість є характеристикою витратності праці (витрачання робочої сили).
В якості вимірників кількості виробленої продукції використовують натуральні (т, м, м3, шт. І т.д.) і вартісні показники.
Вироблення визначається в розрахунку на одного основного робітника, на одного робітника та одного працюючого.
При визначенні виробітку на одного основного робітника кількість виробленої продукції ділиться на чисельність основних робочих.
Якщо розраховується виробіток на одного робітника , кількість виробленої продукції ділиться на сумарну чисельність основних і допоміжних робітників.
Для визначенні виробітку на одного працюючого кількість виробленої продукції ділиться на чисельність всього промислово - виробничого персоналу:
де В - вироблення продукції; К - кількість виробленої за період продукції в натуральних або вартісних вимірниках; Ч - чисельність працівників (основних робочих, основних і допоміжних, промислово- виробничого персоналу).
Трудомісткість продукції, як і вироблення, може бути розрахована в різних варіантах. Розрізняють технологічну, виробничу і повну трудомісткість.
Технологічну трудомісткість продукції знаходять шляхом ділення витрат праці основних робітників на кількість виробленої ними продукції.
Виробничу трудомісткість продукції розраховують діленням витрат праці основних і допоміжних робітників на кількість виробленої продукції.
Повну трудомісткість визначають діленням витрат праці промислово-виробничого персоналу на кількість виробленої продукції:
де Т - трудомісткість продукції ; З тр - витрати праці різних категорій працівників на виробництво продукції; В - обсяг виробленої продукції.