1. В умовах ринкової системи господарювання підприємство об'єктивно стає основною ланкою господарського комплексу.

Підприємство як об'єкт вивчення є відокремленою виробничо-господарською одиницею, що володіє правами юридичної особи, що займається виробництвом і реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони як первинну ланку макроекономіки постійно розвивається відповідно до вимог:

1) використання досягнень науково-технічного прогресу і забезпечення на цій основі високого техніко-економічного рівня виробництва і продукції, що випускається;

2) маневреність і мобільність, т . тобто здатність у короткі терміни перемикатися з виробництва одних видів виробів на інші а випускати їх у потрібних ринку кількостях;

3) раціональне використання всіх видів ресурсів, забезпечення високої ефективності виробництва;

4) забезпечення оптимальних умов праці та соціального розвитку колективу підприємства;

5) екологічність усіх видів діяльності.

Соціально-економічна роль підприємства в умовах ринку істотно змінюється. Ця зміна йде по цілому ряду напрямів.

1. Основні вимоги. які висуває ринок підприємству, - працювати так, щоб результатом діяльності був не тільки випуск продукції або послуг, але й одержання прибутку, тобто завжди повинно бути перевищення доходів над витратами, що витрачаються ресурсами, і чим вище це перевищення, тим прибутковіше працює підприємство.

2. На зміну вимогу випуску як можна більшої кількості продукції, оскільки соціалістична економіка перебувала в умовах дефіциту з того чи іншого асортименту продукції, приходить вимога - не тільки виробити продукцію, а й збут її, реалізувати. Подальше нарощування обсягів доцільно тільки в умовах гарантованого збуту продукції.

3. на зміну існуючим обмеженням з боку вищих органів приходить самостійність підприємств з багатьох питань його діяльності, але як плата за цю самостійність - можливість неспроможності та банкрутства, тобто підприємство може бути виведено за межі економічної сфери, оскільки воно не зміг працювати в умовах ринку і змушена покинути його.

Кожне підприємство в умовах ринку, як зазначалося раніше, прагне виробляти ті товари і послуги, які дають найбільший прибуток. У той же час в умовах ринку немає гарантії, що підприємство її підучитися. Все це залежить від багатьох обставин: правильного визначення незадоволених бажань покупців і орієнтації підприємства на їх виробництво, рівня витрат виробництва, які повинні бути менше, ніж доходи, отримані від продажу своєї продукції. Остання залежить від продуктивності системи, НТП, рівня організації виробництва і праці, ступеня конкуренції і т.д. Це вимагає від кожного підприємства пошуку свого шляху розвитку, системи організації, маркетингу, форм господарювання.

Згідно з чинним законодавством в Україні можуть створюватися і функціонувати два типи об'єднання підприємств:

1) добровільні;

2) інституційні.

Підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою науково-технічну, виробничу, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить чинному антимонопольному законодавству.

Як свідчить світовий та вітчизняний досвід господарювання в умовах ринкової економіки, підприємства можуть створювати різні добровільні об'єднання.

 

Рисунок 1.1.1 - Форми добровільних об'єднань підприємств

Основними формами добровільних об'єднань підприємств на сучасному етапі є концерни, корпорації та ФПГ.

Добровільні об'єднання можуть створюватися:

а) на основі горизонтального комбінування: підприємства, що знаходяться на одній стадії виробничого процесу;

б) на основі вертикального комбінування: підприємство об'єднує підприємства, які перебувають на різних стадіях виробничого процесу, наприклад, великі сталеливарні підприємства об'єднують підприємство з видобутку та переробки залізної руди і виплавці сталі. Утворюються комбінати;

в) на основі диверсифікації виробництва: підприємство об'єднує підприємства багатьох галузей економіки. Створюються конгломерати. Наприклад, американський конгломерат "ITT" крім виробництва телефонного і телеграфного устаткування об'єднує підприємства з виробництва хлібобулочних виробів, учбових матеріалів, експлуатації готелів, надання страхових послуг.

В Україні поряд з добровільними створюються і функціонують так звані інституціональні об'єднання, діяльність яких починається в директивному порядку (відомствами) або безпосередньо Кабінетом Міністрів України. До них відносяться виробничі, науково-виробничі, виробничо-торговельні та інші об'єднання, які інтегрують стадії проектування, виробництва, реалізації і післяпродажного сервісного обслуговування виробів тривалого використання (наприклад, державна корпорація "Укрбудматеріали").

Підприємство, як будь-яка складна система, складається з комплексу більш простих систем, що виконують певні функції.

У виробничо-технічному відношенні підприємство, як вже зазначалося, являє собою техніко-технологічний комплекс, систему робочих машин і механізмів, підібраних пропорційно по кількості і потужності відповідно до видів продукції, що випускається (виконуваних робіт, послуг), технологією її виготовлення й обсягами випуску.

Організаційно підприємство являє собою первинну ланку промисловості, виробничу одиницю національної економіки з певними внутрішньою структурою, зовнішнім середовищем, закономірностями функціонування і розвитку. Організаційна система підприємства включає його виробничу й організаційну структуру управління підприємством і цехами, а також зв'язки між виробництвом і керуванням, між підприємством і зовнішніми організаціями.

У соціальному відношенні підприємство виступає в якості соціальної підсистеми товариства, саме на ньому здійснюється взаємодія суспільних, колективних і особистих інтересів, складаються стосунки колективізму і взаємодопомоги.

Економічне підприємство є відокремленим ланкою національного господарства, що володіє певною оперативно-господарською самостійністю і здійснює свою діяльність на основі комерційного розрахунку. Економічна підсистема підприємства включає економічні відносини підприємства з державою, державним бюджетом, вищестоящою організацією, постачальниками і споживачами, банками.

В інформаційному відношенні підприємство - складна динамічна система, що характеризує великим обсягом, інтенсивністю і різнонаправлено інформаційних зв'язків між підсистемами та елементами постійно обмінюються із зовнішнім середовищем різного роду інформацією. Інформаційна система підприємства включає планову. звітну, нормативно-технічну документацію, а також різну інформацію (письмову, усну та ін), що характеризує стан і рух компонентів підприємства.

В екологічному відношенні підприємство являє собою виробничо-екологічну систему, що взаємодіє із зовнішнім середовищем шляхом матеріально-енергетичного обміну-

В адміністративно-правовому відношенні підприємство виступає в якості юридичної особи з встановленими державою законодавчо правами та обов'язками.

Промислове підприємство, як будь-яка система, може знаходитися в двох станах: стійкому і нестійкому.

Сталий стан характеризується ритмічним випуском високоякісної продукції та великим попитом на неї, рівномірним ходом виробництва у всіх підрозділах, гарним матеріально-технічним і кадровим забезпеченням , нормальним психологічним кліматом в колективі.

Нестійка стан характеризується збоями в ході виробничого процесу, неритмічні випуском продукції та незадовільним попитом на неї та ін

Закон, що регулює діяльність підприємств істотно розширив їх права. Підприємства діють на основі принципів вільного підприємництва:

а) вільний вибір видів діяльності;

б) залучення до здійснення діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;

в) самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів, встановлення цін відповідно до законодавства;

г) вільний найм працівників;

д) вільне розпорядження прибутком після сплати податків;

е) самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Для сучасного підприємства характерні наступні основні ознаки: виробничо-технічне та організаційно-соціальна єдність, економічна самостійність.

Виробничо-технічну єдність підприємства виявляється в тому, що воно має в своєму розпорядженні комплексом технологічно пов'язаного обладнання, яке забезпечує виготовлення певної продукції. Технічна зв'язок виражається як у послідовному виконанні різних процесів виготовлення продукції (лиття, кування, механічна обробка, зборка), так і в спеціалізації окремих підрозділів підприємства на виготовленні частини кінцевого продукту (наприклад, цех моторів, цех шасі та ін.) Поряд з цим для підприємства характерна наявність загального допоміжного господарства, яке обслуговує всі його підрозділи.

Організаційно-соціальна єдність визначається наявністю на підприємстві єдиного колективу працюючих і єдиною системою керівництва, відокремленням і наділенням його юридичними правами і відповідальністю за результати роботи.

На підприємстві важливу рол грає колективний договір. Він регулює виробничі, трудові та економічні відносини трудового колективу з адміністрацією будь-якого підприємства, яке використовує найману працю.

Для підприємства характерні економічна самостійність. На підприємстві відбувається кругообіг коштів у процесі розширеного відтворення, порівнюються витрати і результати, формуються відносини між державою і трудовим колективом. При цьому частина вартості виробничої і реалізованої продукції виділяється в розпорядження підприємства для забезпечення розширеного відтворення і задоволення матеріальних потреб трудового колективу.

В умовах реальної господарської самостійності підприємств, керівництво народним господарством здійснюється державою через систему регулювання шляхом використання економічних важелів: податків, відсоткових ставок за кредит, правила ціноутворення, орієнтуючи підприємства на таке господарське розвиток, який знаходиться в руслі державного інтересу. Інтереси суспільства і підприємства повинні бути узгоджені.

Підприємство незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, галузевої належності, що випускається продукції або послуг, що надаються є відкритою економічною системою, схематично зображеної на малюнку 1.1.2.

Рисунок 1.1.2

де блок 1 - підприємство, основним завданням якого є перетворення ресурсів;

блок 2 - ресурси на вході: трудові, матеріальні та фінансові;

блок 3 - ресурси на виході, тобто перетворені ресурси - готова продукція, відходи виробництва, прибуток грошові кошти;

блок 4 - соціальне середовище, в якій взаємодіють підприємства: держава, муніципальні органи, законодавство;

блок 5 - природне середовище - споживання природних ресурсів, корисних копалин, повітря, води;

блок 6 - взаємозв'язок з ринком, маркетинг, причому цей блок взаємодіє як на вході ресурсів так і на виході;

блок 7 - співвідношення ресурсів на вході з ресурсами на виході утворює економічну роботу на підприємстві.

Отже, підприємство представляє собою виробничо-господарську і соціальну систему так як воно:

1) складається з взаємопов'язаних частин (виробництв, цехів, дільниць, служб і т.д.), діяльність яких впливає на кінцевий результат виробництва;

2) взаємодіє із зовнішнім середовищем, з якої в систему надходять необхідні для виробничої діяльності фактори виробництва (входи) і в якій реалізуються і використовуються результати виробництва - виходи (продукція, роботи, послуги);

3) володіє властивостями, притаманними складним відкритим цілеспрямованим системам;

4) здійснює характерну сукупність процесів по життєвому циклу продукції та технологічного ланцюга її виготовлення;

5) здатне реагувати на зміни зовнішнього середовища і самостійно здійснювати свій розвиток;

6) має поєднання властивостей цілісності та відокремленості ;

7) характеристикою будь-якого підприємства є поділ праці.

1.2 Функціональна структуризація підприємства: функції

підприємства та організаційні форми їх здійснення