Гуртові ціни обслуговують оборот з продажу сировини, матеріалів, палива, енергії, готових товарів і послуг, які продаються великими партіями: безпосередньо споживачам (виробничим підприємствам), торговим або посередницьким підприємствам для подальшої перепродажі, а також оборот матеріальних ресурсів усередині підприємства (трансферт).
Розрізняють два виду оптових цін, які обслуговують два види обороту:
а) зовнішній;
б) внутрішній.
Ціни, які обслуговують зовнішній оборот. називаються продажними або оптово-відпускними.
Ціни, за якими розрахунки ведуться всередині підприємства, називаються цінами виробника або трансфертними цінами (розрахункові ціни).
Внутрішні планово-розрахункові ціни - один з основних інструментів організації внутрішньовиробничих економічних відносин. Вони складають основу договірних відносин між підприємством та його підрозділами щодо матеріально-технічного забезпечення останніх і постачання готової продукції на склад підприємства, а також між самими підрозділами щодо реалізації продукції (робіт, послуг) за внутрішньовиробничий кооперації.
Основу формування внутрішньовиробничих планово- розрахункових цін складають додані витрати виробництва.
Додані витрати виробництва - це всі поточні витрати виробництва в підрозділі, для якого встановлюється розрахункова ціна на виріб, за винятком вартості покупних матеріалів та ресурсів і вартості напівфабрикатів, що надійшли на внутрішньозаводських кооперованих поставках від інших підрозділів
, (3.4.1)
де Сзji - кошторис витрат на виробництво j -го вироби i- м підрозділом;
Mji - вартість покупних матеріалів і ресурсів в собівартості j- го виду продукції (робіт, послуг) i- го підрозділу;
Пjкi - обсяг кооперативних поставок комплектів для j -го вироби до -м підрозділом i -му підрозділу з технічної ланцюжку основного виробництва;
Цпрjк - ціна планово-розрахункового комплекту для j -го вироби, отриманого від до - го підрозділу;
Пji - обсяг виробництва
Обсяг кооперативних поставок напівфабрикатів і комплектів деталей планово-розрахунковими цінами визначаються тільки для цехів основного виробництва (заготівельних, механічних і складальних), які утворюють технологічний ланцюжок основного виробництва . Виняток обсягу кооперованих поставок з кошторису витрат на виробництво основних цехів відбувається з метою уникнення повторного рахунку у доданих витратах виробництва даних підрозділів, а отже, з метою уникнення повторного рахунку при визначенні планово-розрахункових цін на продукцію даних підрозділів.
Такий підхід дозволяє забезпечити збалансованість фінансових ресурсів на рівні підприємства. При визначенні доданих витрат допоміжних, обслуговуючих та забезпечують підрозділів з їх кошторису витрат віднімається тільки вартість покупних матеріалів і ресурсів. На собівартість основних виробничих цехів послуги допоміжних, обслуговуючих про забезпечують підрозділів відносяться лише в розмірі планових витрат виробництва, тобто в межах затвердженої в рамках централізованого планування кошторису витрат. До складу планово-розрахункової ціни на роботи і послуги допоміжних, обслуговуючих та забезпечують підрозділів входять також планові додані витрати.
Такі планово-розрахункові ціни фігурують у договірних відносинах і використовуються у взаєморозрахунках з основними цехами.
Перевитрата доданих витрат виробництва в порівнянні з плановим завданням покривається відповідними підрозділами за рахунок власного прибутку.
Межі розподілу що залишається в розпорядженні підприємства прибутку між ними і його самостійними виробничими підрозділами визначаються різними нормативами, зокрема нормативами освіти на рівні підприємства фондів накопичення, споживання, резервного фонду.
Розподілу між підрозділами може підлягати та частина прибутку від реалізації, яка залишається після всіх розрахунків підприємства з державним бюджетом, банками, іншими кредиторами.
Критерієм розподілу частини прибутку підприємства між його виробничими підрозділами є додані витрати виробництва підрозділів, які включають в себе власні витрати даного виробничого підрозділу та витрати (додані витрати) допоміжних, обслуговуючих підрозділів, які на договірній основі з ним співпрацюють.
Розподіл частини прибутку підприємства від реалізації між його виробничими підрозділами відбувається пропорційно доданим витратам виробництва за допомогою спеціального коефіцієнта розподілу
, (3.4.2)
де gрп - коефіцієнт розподілу прибутку;
? Пр - частину прибутку підприємства від реалізації, яка підлягає розподілу між його виробничими підрозділами;
? Ід - сумарні додані витрати виробництва в повній собівартості реалізованої підприємством продукції.
Коефіцієнт доводиться до підрозділів у вигляді норми рентабельності, однаковою для всіх цехів і служб. що забезпечує рівну стартову базу. На основі коефіцієнта розподілу формується планово-розрахункові внутрішньозаводських ціни на продукцію, роботи і послуги підрозділів, і отже, формується прибуток підрозділів.
Планово-розрахункова ціна підрозділу може бути визначена за формулою
Цпрji = Ідji (1 + gрп ), (3.4.3)
де Цпрji - планово-розрахункова ціна j -го вироби (виду робіт або послуг) i -го підрозділу;
Ідji - додані витрати на виробництво j -го вироби (на виконання i -го виду робіт або послуг)-м підрозділом;
gрп - коефіцієнт розподілу прибутку, який доводиться до всіх підрозділів у вигляді єдиної норми рентабельності.
Прибуток виробничого підрозділу визначається за формулою
, (3.4.4)
де Прji - прибуток i -го підрозділу, отримана від реалізації j - го виду продукції (виконання робіт, надання послуг).
Вартість внутрішньозаводських кооперативних поставок, не входить до планово-розрахункову ціну. Для економічного стимулювання їх раціонального використання до підрозділів доводяться обов'язкові до дотримання норми, нормативи і ліміти.
Це ж відноситься і до формування планово-розрахункових цін на послуги невиробничих підрозділів.
внутрішньозаводських планово-розрахункові ціни на продукцію (роботи, послуги) підрозділів підприємства є інструментом організації внутрішньозаводських економічних відносин і функціонують виключно на внутрішньозаводський рівні.